Водопровідна вода в Україні, за даними органів контролю, у більшості випадків відповідає державним стандартам і санітарним нормам. Вона проходить ретельну фільтрацію та знезараження на очисних спорудах, і контроль за нею здійснюється щоденно. Однак мало хто замислюється над тим, що відповідальність за якість води фактично закінчується… на вході до будівлі. Саме останні метри шляху – всередині будинків – приховують найбільші ризики.

За оцінками фахівців, в Україні близько 60% житлового фонду побудовано ще за радянських часів, і більшість внутрішніх мереж водопостачання не оновлювалися десятиліттями. Труби, прокладені в той період, часто виготовлені зі сталевих або чавунних матеріалів, які схильні до корозії, накопичення осаду та сприяють вторинному забрудненню. Чи знаємо ми, що насправді тече з наших кранів?
 
Де закінчується відповідальність водоканалу?

Відповідно до українського законодавства, зокрема Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», водоканал відповідає за якість води до точки приєднання — зазвичай це межа земельної ділянки або введення в будівлю. Далі — відповідальність несе власник або балансоутримувач будинку.

Це і є так звана «сіра зона», де ризики для якості води найвищі. Вода може бути безпечною на виході з водоочисної станції, але повністю змінити свої характеристики, проходячи через застарілі або неправильно змонтовані мережі.
«Наша практика показує, що в багатьох українських будинках і досі експлуатуються мережі, які не відповідають сучасним гігієнічним вимогам. У таких системах часто використовуються матеріали, що сприяють вторинному забрудненню води», — зазначає Юрій Волох, технічний спеціаліст.
 
Що кажуть українці про якість води у своїх домівках?

Дослідження, проведені в різних регіонах України, показують неоднозначну картину. Так, згідно з опитуванням ГО «Житловий союз України», лише 30% мешканців великих міст оцінюють якість водопровідної води як «добру» або «відмінну». Ще 40% зазначають, що іноді з'являються неприємний запах, присмак або осад. Близько 25% користуються фільтрами для питної води, а 5% – взагалі не вживають воду з-під крана.

Такі показники чітко демонструють: навіть якщо централізовані системи працюють справно, відчуття споживачів формуються на основі того, що відбувається всередині їхніх власних будинків.
 
Коли труба стає джерелом загрози

Фахівці говорять про феномен вторинного забруднення — коли вода псується не на станції, а вже в системі водопостачання. Причини — три: старі труби, поганий монтаж та відсутність профілактичного обслуговування.
Особливу загрозу становить контамінація хвороботворними мікроорганізмами, зокрема Legionella pneumophila, яка може розмножуватися в теплій воді за температури від 25 до 45°C, особливо у застійних зонах. Легіонели викликають небезпечні форми пневмонії, найчастіше у людей з ослабленим імунітетом.

«В Україні, як і в Європі, не існує обов’язкового контролю якості гарячої води у приватних будинках або багатоповерхівках. Це реальна прогалина в системі моніторингу, особливо в умовах зміни клімату, коли середні температури зростають, а разом із ними – і ризики для здоров’я», — підкреслює Юрій Волох.
 
Час побачити воду як систему

Ситуація ускладнюється ще й тим, що в Україні наразі триває хвиля реновацій та енергоефективних проєктів. Встановлення нових вікон, утеплення фасадів, модернізація опалення — все це добре. Але дуже часто забувають про те, що не видно: водопровід.

Водночас, українці почали більше уваги приділяти здоров'ю. Це хороший момент, щоб заговорити про ризики, які приховані в стінах їхніх будинків.

Управителі ОСББ, девелопери, будівельні компанії та навіть муніципалітети мають взяти на себе відповідальність за внутрішні мережі. Інвестиції в сертифіковані матеріали, сучасні рішення та регулярну дезінфекцію гарячої води — це не розкіш, а базовий стандарт турботи про мешканців.
 
Що може зробити кожен?

Пересічний мешканець не має доступу до технічної документації будинку, але має право знати:
 

• коли востаннє перевіряли якість води в системі,
• в якому стані перебувають труби,
• як давно проводилась дезінфекція або гідравлічне промивання.

Зміна смаку, кольору чи запаху води — це перший сигнал до дій. Не варто ігнорувати такі симптоми.